Щось дуже тисне в грудях, давить в горлі

Щось дуже тисне в грудях, давить в горлі, у горлі стільки невимовних слів,

Писать віршів не вмів ніколи, та років 20 вже як і не хотів…

В одну мить все ніби щезло, в одну мить втратило свій сенс. Ні грошей, ні машин не треба — наче з серця вирвали шматок — шматок довжиною в тридцять один рік.

31 рік ти був поруч біля мене. Ти менший брат, я старший. Я йшов попереду, пробивав шлях, але в якусь мить ти мене обігнав.

Я виплакав майже усі сльози, чекаючи, що вийдеш на зв’язок… Та тиша відповіла мені морозом, і світ раптово став чужим на цілий крок.

Пробач мені, що я не зрозумів, пробач, що не був поруч біля тебе, не допоміг, не подав руки, не врятував, не обійняв в кінці.

Я думаю про ті останні хвилини - про кляті шістсот метрів висоти. Що думав ти? Що бачив крізь руїни? Кого згадав? Чого просив? Де був твій янгол… і чому — не встиг?

Але що точно знаю я напевне — не боявся ти іти. У вічі ти дивився клятій смерті.

Ти був з тих, хто не ховає очі, не “ухилянт”, не тінь — а перший ряд.

Про що ти мріяв, довго думав я, чого насправді ти хотів… Щоб над Києвом майорів жовтоблакитний стяг? Не знаю… Ти, мабуть, хотів, щоб знали ми усі навколо: сміливий ти був, не боявся ти нічого…

Ти завжди вірив у те, що ти робив. “Хто як не я”, — ти завжди казав. “Комусь ще гірше”, — ти повторював.

Коли комусь потрібна допомога — не знав, не чув він слова «ні». Ти завжди йшов на допомогу, хоч як би важко то не було тобі.

Ким ти був? Для побратимів — Гоша, що завжди поруч, що скине воду і бензин, що купить снікерс на останні гроші, бо хлопці ж хочуть хоч один.

Для тих маленьких двох дівчаток ти був глибокий океан, їх всесвіт і початок, їх сміх, їх сила, їх капітан.

Для неї ти був неповторним, єдиним, люблячим, найкращим.

Для мами ти був геть маленьким сином, балакуном, яких не бачив світ,
малим, веселим, милим, смішним… 

До друзів ти завжди був щирий, нікого не лишав в біді. 

Для мене ти ніколи не був просто братом — це щось… що складно пояснить. Ти друг? Не знаю. Якщо так — найкращий. Чи син? Не знаю, може й так… Ти ж був моїм маленьким братом, пліч-о-пліч ми пройшли цей шлях.

Для неньки рідної — ти герой. …. 



І довго думав: що сказав би ти, якби був поряд в ці тяжкі часи? «Не сци, старий, не розпускай нюні, згадай ти краще про когось, кому ще тяжче, ніж тобі».

Find this song on YouTube